Виклики підлітків на війні: репортаж з прифронтових територій України

Анотація

Дослідження присвячене вивченню психосоціальних викликів, з якими стикаються діти, які проживають на прифронтових територіях України в умовах триваючого військового конфлікту. Мета. Метою дослідження є оцінка емоційного, соціального та фізичного благополуччя цих дітей, виявлення ключових факторів ризику та механізмів подолання, що впливають на їхню психологічну стійкість. Також дослідження спрямоване на висвіт лення розбіжностей між уявленнями батьків і дітей про рівень добробуту та безпеки. Методи. Проведено кількісне опитування серед 259 батьків і 79 дітей із Харківської, Сумської та Донецької областей. Дані проаналізовано для оцінки емоційної регуляції, соціальної підтримки, відчуття безпеки, режиму сну, харчових звичок і фізичного здоров’я. У дослідженні застосовано описовий статистичний аналіз для виявлення відмінностей у добробуті дітей і порівняння поглядів батьків та дітей. Результати. Виявлено високий рівень емоційного напруження: діти демонструють підвищену дратівливість, тривожність і труднощі з емоційною регуляцією. Зокрема, 39% батьків повідомили про зниження здатності їхніх дітей контролювати емоції від початку війни. Попри наявність соціальної підтримки в більшості дітей, 30% відзначили зменшення доступних соціальних зв’язків через переміщення й деструкцію, спричинену війною. Дослідження також виявило розбіжності у сприйнятті безпеки між батьками та дітьми: батьки часто недооцінюють рівень тривожності дітей. Також спостерігалися порушення сну, зміни апетиту й соматичні скарги, що свідчить про фізіологічні наслідки психологічного стресу. Незважаючи на труднощі, діти демонстрували адаптивні механізми подолання – прагнення до соціальної взаємодії, залучення до заспокійливих занять і розробка власних стратегій управління стресом. Дискусія і висновки. Дослідження підкреслює нагальну потребу в цільових психологічних інтервенціях, орієнтованих на дітей, які постраждали від війни. Комплексні стратегії підтримки мають зосереджуватися на зміцненні емоційної регуляції, розширенні доступу до соціальних контактів, підвищенні відчуття безпеки та вирішенні проблем фізичного здоров’я. Громадські ініціативи, освітні програми для батьків та структуровані програми з охорони психічного здоров’я можуть відігравати ключову роль у зменшенні довгострокових психологічних наслідків воєнного стресу. Усунення цих викликів є необхідною умовою формування стійкості та забезпечення психологічного благополуччя дітей. Розуміння ширших наслідків травм, спричинених війною, може слугувати основою для формування доказової політики й інтервенцій, що підтримують як термінову допомогу, так і довгострокові стратегії відновлення в постконфліктних умовах.