ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
Анотація
Анотація. Розглянуто теоретичні аспекти прояву тривожності та подано результати емпіричного дослідження рівня тривожності серед учнів підліткового віку. Встановлено особливості впливу тривожності на самооцінку особистості, її емоційну сферу та поведінку в соціумі. Зазначено, що тривожний підліток вирізняється інтенсивністю переживань та легкістю виникнення хвилювань, зниженим порогом чутливості до змін та почуттям безпеки, що легко зникає. Акцентовано, що тривожність це проблема, яку підліток не може подолати самостійно, а тому потребує підтримки з боку дорослих.
Мета статті полягає в порівнянні рівня тривожності осіб підліткового віку та визначення взаємозв’язку тривожності та заниженої самооцінки в різних вікових групах.
Методи. У дослідженні застосовано психодіагностичні методики, що вимірюють загальний рівень тривожності (опитувальник О. Кондаша «Шкала тривожності»), визначено реактивну та особистісну тривожність (методика Ч. Спілберга – Ю. Ханіна) та вивчено рівень самооцінки за опитувальником Г. Н. Казанцевої.
Результати. у статті здійснено огляд впливу підвищеної тривожності на соціалізацію, самооцінку, навчання та розвиток осіб підліткового віку. Проаналізовано наукові роботи провідних вітчизняних та зарубіжних науковців. Порівнюючи отримані дані, встановлено, що відсоток учнів віком 12-13 років є більш тривожними в порівнянні з підлітками віком 15-16 років. Особистісна тривожність в обох групах є домінуючою над реактивною. Така ж тенденція залишилась і під час визначення самооцінки, а саме в групі 12-13 років маємо більший відсоток учнів із заниженою самооцінкою, ніж в групі учнів 15-16 років.
Висновки. констатовано, що учні з високим показником загальної, особистісної тривожності та із заниженим рівнем самооцінки потребують психологічної корекції. Окреслено, що тривожність може стати наслідком конфліктності самооцінки через протиріччя між невпевненістю в собі та високим рівнем намагань. Акцентовано, що спираючись на отримані дані необхідно розробити психокорекційну програму для зменшення проявів тривожності, корекції самооцінки та подолання внутрішніх конфліктів, враховуючи вимоги та принципи корекційної роботи.
Завантаження
Посилання
2. Блинова О. Є. Соціокультурні та психологічні вектори становлення особистості. Херсон: Вид-во ФОП Вишемирський, 2018. С. 6-29.
3. Изард К. Э. Психология эмоций. СПб.: Питер, 1999. 464 с.
4. Кузікова С. Б. Теорія і практика вікової психокорекції. Суми: ВТД «Університетська книга», 2015. 384 c.
5. Письмак Л. Підліткова криза: як зарадити та допомогти. Київ: «Вид. група «Шкільний світ», 2018. 152 с.
6. Попович І. С. Самооцінка як критерій соціально-психологічних очікувань. Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України. К.: «ГНОЗІС», 2010. Т. 12, ч. 3. С. 326-333.
7. Попович І. С. Соціально-психологічні очікування в міжособистісній взаємодії малої групи. Проблеми заг. та пед. психології. К. 2006. Т. VIII. В. 7. С. 259-268.
8. Попович І. С. Роль соціально-психологічних очікувань у професійному становленні та розвитку особистості. Зб. наук. праць : філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ : Вид-во ДВНЗ «ПНУ імені Василя Стефаника», 2015. Вип. 20. Ч. 2. С. 213-220.
9. Терлецька Л. Г. Вікова психологія і психодіагностика. К.: ВД «Слово», 2013. 608 с.
10. Popovych I. S. Social expectations in primary school age. Proceedings of the 2nd International Academic Congress «Fundamental Studies in America, Europe, Asia and Africa», 27 Sept. 2014. USA. Vol. II. New York. 2014. P. 176-180.
Автори, які публікуються у науковому журналі, погоджуються з наступними умовами:
· Всі наукові праці можуть вільно копіюватися і поширюватися на будь якому носії і в будь якому форматі, за умови зазначення покликань на вихідні дані наукової праці.
· Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License.
· Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (інституційний репозитатрій, особистий веб-сайт, монографія), здійснивши первинне покликання на публікацію роботи в цьому журналі.
