Духовно-особистісна орієнтація практичної діяльності сестер медичних у роботі з паліативними пацієнтами

Анотація

Середній медичний персонал у сучасному вимірі світових вимог до цієї професії посідає чільне місце у медичних спільнотах. Окрім базових професійних якостей, компетентнісних характеристик, сестра медична повинна володіти важливими духовними цінностями, адже від цього залежить не тільки життя та здоров’я пацієнта, але й лікування його душі як важливої компоненти особистості та щонайважливіше не тільки на завершальній стадій життя у зв’язку з прогресуванням хвороби, але й при певній ремісії. Мета дослідження – висвітлення результатів дослідження щодо визначення мотивації духовного розвитку особистості та духовних цінностей сестри медичної в сфері паліативної допомоги. Методи. Для реалізації зазначеної мети були використані теоретичні методи дослідження: аналізування, синтезування та узагальнення. Розв’язування дослідницьких завдань передбачало використання методики діагностики спрямованості мислення та провідних особистісних мотивів “Книжкова полиця” (Помиткін, 2013). Методика містить у собі основні якості духовного розвитку особистості сестри медичної, до яких належать: фізіологічні потреби, безпека та впевненість, почуття любові до ближнього, оцінка та повага, самоактуалізація, духовне самовдосконалення, служіння, мудрість, праведність та святість. У дослідженні брали участь сестри медичні різноманітних галузей надання медичної допомоги, у тому числі паліативної та хоспісної. Результати. Встановлено, що переважаюча більшість респондентів вважають, що для них основними спрямуваннями свого мислення та уявлення про розвиток їх особистості, визначаються рівнем фізіологічних потреб, відчуттям безпеки та впевненості, почуттям любові, оцінки та поваги. При цьому, святість, праведність та мудрість для більшості опитаних посідають менш чільні місця. Згідно з проведеним опитуванням ми зробили висновок, що сестри медичні потребують поглибленої роботи щодо актуалізації духовного розвитку їх особистості з метою повноцінної співпраці з важкохворими паліативними пацієнтами, створення найбільш сприятливого середовища їх перебування у закладі охорони здоров’я, хоспісах чи у домашніх умовах.