Особливості комунікації підлітків з інтелектуальними порушеннями в міжособистісних стосунках
Анотація
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка поетапної діагностичної програми дослідження комунікації підлітків з інтелектуальними порушеннями. Методи: теоретичні (аналізування та узагальнення теоретичних та методичних засад дослідження для визначення стану розробленості проблеми й перспективних напрямків її вивчення) та емпіричні (психолого-педагогічний експеримент з метою вивчення мовленнєвих висловлювань, емоційних реакцій у конфлікті, способів подолання та вирішення важких життєвих ситуацій; комплекс проєктивних та об’єктивних методик з метою вивчення суб’єктивної оцінки, об’єктивних причин конфліктів і особливостей поведінки в конфліктних ситуаціях розумово відсталих підлітків; порівняльного аналізу продукування та сприймання висловлювань у конфліктних та фрустраційних ситуаціях) методи дослідження. Результати діагностики переконують, що підліткам з інтелектуальними порушеннями притаманні високий рівень агресивності висловлювань або неадекватної підлеглості у судженнях та діях, що корелює з низьким рівнем соціалізації в групі однолітків, з виборами стратегії поведінки в конфлікті. Встановлено, що підлітки з інтелектуальними порушеннями можуть засвоювати та розуміти стилі спілкування тільки на конкретних прикладах у порівнянні з практичною ситуацією. Обґрунтовано, що для них характерними є імпульсивні дії та висловлювання, складнощі розуміння прихованого сенсу висловлювань, їх фрагментарне розуміння, неможливість сформулювати судження, зробити висновок з почутої інформації, утруднення встановлення причинно-наслідкових зв’язків, нерозуміння емоції співрозмовника, перенесення навика спілкування в нові умови. Висновки. Отримані дані буде використано при розробці програми корекції комунікації підлітків з інтелектуальними порушеннями як запоруки їх успішної соціалізації, встановлення та реалізації життєвих планів.
Завантаження
Посилання
2. Божович Л. И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности / Под ред. Д.И.Фельдштейна. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 349 с.
3. Бистрова Ю. О. Забезпечення наступності в процесі професійно-трудовоїсоціалізаціїосіб з вадами інтелектуального розвитку: монографія. Луганськ: “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2017. С. 156-217.
4. Спеціальна психолого-педагогічна діагностика / Под ред. Ю. О. Бистрова, В. Є. Коваленко. Харків: Майданс, 2018. 170 с.
5. Бистрова Ю. О., Синьов В. М. Діагностика індивідуально-психологічних рис особистості як початковий етап процесу професійно- трудовоїсоціалізаціїучнів з особливими освітніми потребами. Nowoczesna edukacja: flozofa, innowacja, doświadczenie. №1. Łódź: Wydawnictwo Naukowe Wyższej Szkoły Informatyki i Umiejętności, 2019, рp. 120-129.
6. Choi, Y., & Mazuka, R. Young Children’s Use of Prosody in Sentence Parsing. Journal of Psy-cholinguist Research, 32 (2), 2003, pp. 197–217. DOI: 10.1023/A:1022400424874
7. Ілляшенко Т. Д., Стадненко Н.М., Обухівська А.Г. Методика діагностики відхилень в інтелектуальному розвитку школярів. Кам’янець-Подільський: Абетка, 2001. 20 с.
8. Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология конфликта. К.: МАУП, 2002. С. 66-74. Лукин С. Е. Суворов А.В. Тест рисуночной ассоциации Розенцвейга (руководство по использованию). СПб., 1993, 62 с.
9. Певзнер М. С. Дети с интеллектуальными нарушениями: Изучение детей в процессе их обучения и воспитания. М.: Педагогика, 1959, 489 с.
10. Попович І. С. Психологія соціальних очікувань особистості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук: 19.00.05 “Соціальна психологія; психологія соціальної роботи”. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України. Сєвєродонецьк, 2017. 40 с.
11. Thomas W. & Kilmann R.H. Thomas-Kilmann conflict mode instrument. XICOM, 1990.
Автори, які публікуються у науковому журналі, погоджуються з наступними умовами:
· Всі наукові праці можуть вільно копіюватися і поширюватися на будь якому носії і в будь якому форматі, за умови зазначення покликань на вихідні дані наукової праці.
· Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License.
· Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (інституційний репозитатрій, особистий веб-сайт, монографія), здійснивши первинне покликання на публікацію роботи в цьому журналі.