ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ

  • Олена Іванівна Галян
Ключові слова: мотиви, смисли, емоції, педагогічна відповідальність, професійна деформація, емоційне вигорання, фаза напруження, фаза резистенції, фаза виснаження

Анотація

Мета. Метою публікації є аналіз результатів емпіричного вивчення взаємозв’язку відповідальності та емоційного вигорання педагогів.

Методи. Для оцінки рівня відповідальності застосовувався метод експертних суджень. Експертами були представники адміністрації школи, колеги та батьки. Кожному експерту пропонувався стандартний бланк, у якому були схарактеризовані крайні прояви відповідальної та безвідповідальної поведінки особистості. Експерт, зіставивши запропоновані для оцінювання характеристики з конкретним педагогом, відзначав на осі ординат рівень прояву відповідальності. Причому, на шкалі зазначався лише її мінімальний і максимальний рівень (min та мax).

Для вивчення емоційного вигорання у педагогів з різними рівнями відповідальності використано методику «Діагностика емоційного вигорання особистості» В. Бойко та анкету «Самооцінка емоційного благополуччя» (автор І. Сєдова). Оскільки ми припустили наявність прямої залежності між емоційним вигоранням та особистісними рисами, з поміж яких тривожність та емоційність, то обрали для діагностики емоційності «Особистісний опитувальник FPI» (Г. Айзенк), а параметри ситуативної та особистісної тривожності характеризували за показниками «Методики оцінки тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна». Відмінності між групами досліджуваних з різними рівнями відповідальності визначено за допомогою t-критерію Стьюдента.

Результати. Встановлено, що процес формування синдрому емоційного вигорання має індивідуальний характер, спричинений зовнішніми (умови професійної діяльності) та внутрішніми (індивідуальні характеристики особистості) детермінантами. У молодих педагогів (стаж роботи до 6 років) і з високим, і з низьким рівнем відповідальності симптом емоційного вигорання не притаманний. Педагогів зі стажем роботи понад десять років характеризує декілька симптомів, пов’язаних з переживанням психотравмувальних обставин та нездатністю адекватного реагування на них. На стадії формування перебувають симптоми, спричинені професійною деформацією. Показано, що синдром емоційного вигорання найінтенсивніше формується у високо відповідальних педагогів.

Висновки. Отже, синдром емоційного вигорання – це один з аспектів самоконтролю, що ґрунтується на дотриманні цінних для особистості норм і правил, унаслідок чого людина почувається морально, розумово та фізично виснаженою. Зроблені узагальнення стосовно залежності емоційного вигорання від відповідальності спонукають до думки щодо суб’єктивного, індивідуального характеру його розвитку. Засадничими умовами розгортання / згасання емоційного вигорання є умови праці та зміст мотиваційно-смислового компонента особистості

Посилання

1. Баранов А. Профессиональное выгорание и типы низко стрессоустойчивых педагогов. Ежегодник Российского психологического общества : в 8-ми т. СПб. : Изд-во С-Пб. ун-та, 2003. Т. 1. С. 287–289.
2. Бойко В. Синдром эмоционального «выгорания» в профессиональном общении. СПб. : Питер, 2003. 474 с.
3. Водопьянова Н., Старченкова Е. Синдром выгорания: диагностика и профилактика. СПб. : Питер, 2008. 358 с.
4. Грабе М. Синдром выгорания – болезнь нашего времени. Почему люди выгорают и что можно против этого предпринять. СПб. : Речь, 2008. 96 с.
5. Гринберг Дж. Управление стрессом. 7-е изд. СПб.: Питер, 2004. 496 с.
6. Дементий Л. Ответственность личности как свойство субъекта жизнедеятельности. Дисc. ... д-ра психол. наук : 19.00.01; Государственный университет – Высшая школа экономики. Москва, 2006. 357 с.
7. Кортуа Б. Ответственность человека как регулятор социально-нравственных отношений в обществе. Человек: соотношение национального и общечеловеческого : материалы междунар. симпозиума (Зугдиди, 19-20 мая 2004 г.). СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2004. Вып. 2. С. 138–141.
8. Муздыбаев К. Психология ответственности. 2-е изд., доп. Москва : URSS; Либроком. 2010. 248 с.
9. Муконина М. Типы профессионально ответственного отношения работников опасного производства в разных организационно-экономических условиях. Автореф. дисс. …канд. психол. н. : 19.00.05; Московская социально-гуманитарная академия. Москва, 2002. 20 с.
10. Орел В. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования. Психологический журнал. 2001. Т. 22. № 1. С. 90–101.
11. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. СПб.: Питер, 2000. 522 с.
12. Теория Пиаже. История зарубежной психологии : тексты / под ред. П. Гальперина, А. Ждан. Москва : Изд-во Моск. ун-та. 1986. 344 с.
13. Уледова И. Психология этики в деловом общении. 3-е изд. перераб. и доп. Москва : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. 326 с.
14. Форманюк Т. Синдром «эмоционального сгорания» как показатель профессиональной дезадаптации учителя. Вопросы психологии. 1994. № 6. С. 57–64.
15. Bastian J. Verantwortung – Pädagogik zwischen freicheit und Verbindlichkeit. Pädagogik. 1995. № 7–8. рр. 6–12.
16. Freudenberger, H. J. Staff burn-out. Journal Social Issues. 1974. Vol. 30 (1). рр. 159–165. doi: 10.1111/j.1540-4560.1974.tb00706.x
17. Heider F. The Psychology of Interpersonal Relations. New York : Martino Fine Books, 2015. 334 р.
18. Maslach, C., Leiter, M. P., Jackson S. E. Maslach Burnout Inventory. 2017. URL : https://www.mindgarden.com/maslachburnout-
inventory/685-mbi-manual.html
19. Perlman В., Hartman E. Burnout: summary and future research. Human relations. 1982. Vol. 35 (4). рр. 283–305.
Опубліковано
2019-11-05
Сторінки
16-23
Розділ
ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ