Групова згуртованість військових підрозділів в ракурсі військово-громадянських відносин в Україні

Анотація

Мета статті – довести, що в умовах сучасної економіко-політичної ситуації в Україні імпліцитна конкуренція між військовими та цивільними групами з відносно рівним статусом може значно впливати на групову згуртованість невеликих військових підрозділів. Методи і матеріали. В рамках даного дослідження акцент був зроблений на первинному груповому рівні згуртованості, яка досягається членами групи через процес уподібнення ідеалізованому прототипу групи. Досліджувались групи невеликого розміру, чисельність яких порівнянна зі взводом (25-30 осіб). Використання міждисциплінарних методів дослідження, а саме психолінгвістичного методу асоціативного експерименту для вивчення групового рівня згуртованості військового підрозділу, дозволило розширити поле аналізу до більш широкого контексту і продемонструвати евристичний потенціал психолінгвістичних методів у вивченні особливостей макрополітичного порядку, частиною якого є армія. Вибір кількох слів-стимулів та порівняльний аналіз між отриманими асоціаціями дало змогу виділити дворівневий факторний план, який сприяє формуванню групової згуртованості невеликого військового підрозділу. Результати і дискусії. На першому рівні групова згуртованість формується завдяки внутрішнім факторам на основі різних аспектів подібності: 1) рівний статус в межах військової організації; 2) виконання спільних завдань; 3) спільність ідентифікації та переконань; 4) подібні перспективи у майбутньому; 5) переживання загальних труднощів. На другому рівні групова згуртованість формується завдяки відносинам влади, політичного порядку, режиму та окремих інститутів. Висновки. В умовах України групова згуртованість невеликих військових підрозділів значною мірою визначається установками по відношенню до конкуруючої цивільної групи з відносно рівним статусом. Основною причиною виникнення такого конфлікту є ситуація, коли стимулом навчатися у військових інститутах України стала можливість безкоштовно отримати додатково до військової спеціальності ще й цивільну. Курсанти українських військових вищих навчальних закладів, одержуючи схожі зі студентами фундаментальні теоретичні та професійні компетенції, відчувають ресурсний стрес, що призводить до виникнення в країні опозиції “курсант – студент” і породжує у курсантів різні моделі упереджень та дискримінації проти цивільних осіб.