Психологічні особливості організації дитячо-батьківських стосунків у старшому дошкільному віці

Анотація

Метою є теоретико-емпіричне дослідження психологічних змістових параметрів дитячо-батьківських стосунків у вихованців старшого дошкільного віку. Методи. Учасниками дослідження є батьки і діти: n = 33 сімейних тріади, з яких 18 сімей виховували хлопчиків, 15 сімей виховували дівчаток і n = 3 квадріади: у двох сімей були двійнята (хлопчик і дівчинка та двоє дівчаток) і в одній сім’ї – близнюки-хлопчики. Діти були вихованцями старших груп закладів дошкільної освіти. Віковий діапазон дітей знаходився в межах від 5 до 6 років. Вибірку батьків склали n = 72 особи віком від 19 до 37 років. Застосовано психодіагностичні інструменти, якими з’ясовано релевантні психологічні змістові параметри дитячо-батьківських стосунків. Результати. З’ясовано, що вербальна складова стосунків дитини має один прямий зв’язок зі сприятливою сімейною ситуацією й один обернений – із труднощами спілкування. Емоційна складова має один прямий зв’язок зі сприятливою сімейною ситуацією і два обернені – з тривожністю  й конфліктністю сім’ї. Констатовано, що емоційна складова є більш залежною змінною на відміну від вербальної складової. Зазначено, що сприятлива сімейна ситуація закономірно зв’язана з вербальною й емоційною складовими дітей. Констатовано, що з позиції батьків, емоційний зв’язок є найбільш навантаженим параметром, який відображає основні виміри атмосфери, виховних традицій і цінностей сім’ї та володіє всіма достовірними зв’язками. З’ясовано, що оптимальний емоційний контакт із боку батьків сприяє зростанню й формуванню диференційованих змістових особливостей міжособистісної взаємодії, що відбувається в адекватній і конгруентній соціальній ситуації. Встановлено, що гіперактивна концентрація на дитині демонструє інтернальну позицію батьків у дитячо-батьківських стосунках. Зазначено, що така позиція проявляється через лідерство, контроль, дисципліну й сімейні правила, які застосовують батьки. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що розвиток дитячо-батьківських стосунків у старшому дошкільному віці зумовлений диференціюванням змістових особливостей міжособистісної взаємодії у виховній підсистемі “батьки–дитина” та наявністю адекватного й конгруентного до соціальної ситуації типу поведінки. Узагальнено, що сім’я є еталонним простором розвитку, який забезпечує формування поведінкових патернів та емоційно-почуттєвої сфери. Зазначено, що спроби конструювання вихованцями інтеракцій, які здійснюються в підсистемі “батьки–дитина”, мають важливе значення для побудови конструктивних дитячо-батьківських стосунків. Рекомендовано отримані результати імплементувати в теорію і практику роботи вихователів і психологів закладів дошкільної освіти.