Суб’єктивне соціальне благополуччя співробітників з різним соціально-економічним статусом

Анотація

Метою дослідження є встановлення відмінностейу суб’єктивному соціальному благополуччі співробітників організації з різним соціально-економічним статусом. Для проведення емпіричногодослідження (n = 38) застосовано методи: теоретичного аналізування та узагальнення науковихпоглядів до проблеми; емпіричні методи: “Опитувальник параметрів суб’єктивного соціальногоблагополуччя” (Т. В. Данильченко); “Опитувальник суб’єктивного економічного благополуччя”(В.О. Хащенко); методи статистичного аналізування, а саме, кореляційний аналіз,φ-критерій кутового перетворення Фішера. Результати. Встановлено наявність статистичнозначущих кореляційних взаємов’язків між параметрами суб’єктивного соціального благополуччята суб’єктивного економічного благополуччя,а саме, між шкалами “Соціальна помітність”, “Соціальна дистантність” та індексами економічногооптимізму, економічної тривожності, фінансовоїдепривованості. Констатовано статистичну взаємозалежність між шкалами “Емоційне прийняття”та “Індекс благополуччя сім’ї”. Визначено відмінності між групами співробітників, які розділеноза соціально-економічним статусом (менеджерита “виконавці”), за шкалами: “Соціальна помітність”, “Позитивні соціальні судження”, “Індекс економічного оптимізму”. Висновки. Співробітникиз більш високим соціально-економічним статусомусвідомлюють свою впливовість, здатність вирішувати проблеми, наявність соціальних зв’язків,фінансових, економічних, матеріальних та соціальних ресурсів, завдяки чого відчувають своюспроможність долати складні стресові ситуації,мають позитивні економічні очікування, високийрівень ефективного соціального функціонування.Співробітники з низьким соціально-економічнимстатусом мають переважно незадовільні емоційніта соціальні стосунки, неможливість активно впливати на своє соціальне оточення, відчувають економічну тривожність стосовно своїх матеріальнихможливостей та свого майбутнього.