ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ

Анотація

Мета. Метою публікації є аналіз результатів емпіричного вивчення взаємозв’язку відповідальності та емоційного вигорання педагогів.

Методи. Для оцінки рівня відповідальності застосовувався метод експертних суджень. Експертами були представники адміністрації школи, колеги та батьки. Кожному експерту пропонувався стандартний бланк, у якому були схарактеризовані крайні прояви відповідальної та безвідповідальної поведінки особистості. Експерт, зіставивши запропоновані для оцінювання характеристики з конкретним педагогом, відзначав на осі ординат рівень прояву відповідальності. Причому, на шкалі зазначався лише її мінімальний і максимальний рівень (min та мax).

Для вивчення емоційного вигорання у педагогів з різними рівнями відповідальності використано методику «Діагностика емоційного вигорання особистості» В. Бойко та анкету «Самооцінка емоційного благополуччя» (автор І. Сєдова). Оскільки ми припустили наявність прямої залежності між емоційним вигоранням та особистісними рисами, з поміж яких тривожність та емоційність, то обрали для діагностики емоційності «Особистісний опитувальник FPI» (Г. Айзенк), а параметри ситуативної та особистісної тривожності характеризували за показниками «Методики оцінки тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна». Відмінності між групами досліджуваних з різними рівнями відповідальності визначено за допомогою t-критерію Стьюдента.

Результати. Встановлено, що процес формування синдрому емоційного вигорання має індивідуальний характер, спричинений зовнішніми (умови професійної діяльності) та внутрішніми (індивідуальні характеристики особистості) детермінантами. У молодих педагогів (стаж роботи до 6 років) і з високим, і з низьким рівнем відповідальності симптом емоційного вигорання не притаманний. Педагогів зі стажем роботи понад десять років характеризує декілька симптомів, пов’язаних з переживанням психотравмувальних обставин та нездатністю адекватного реагування на них. На стадії формування перебувають симптоми, спричинені професійною деформацією. Показано, що синдром емоційного вигорання найінтенсивніше формується у високо відповідальних педагогів.

Висновки. Отже, синдром емоційного вигорання – це один з аспектів самоконтролю, що ґрунтується на дотриманні цінних для особистості норм і правил, унаслідок чого людина почувається морально, розумово та фізично виснаженою. Зроблені узагальнення стосовно залежності емоційного вигорання від відповідальності спонукають до думки щодо суб’єктивного, індивідуального характеру його розвитку. Засадничими умовами розгортання / згасання емоційного вигорання є умови праці та зміст мотиваційно-смислового компонента особистості