Теоретико-емпіричне дослідження життєстійкості учасників воєнних дій

Анотація

Метою статті є теоретико-емпіричне дослідження особливостей життєстійкості осіб, що були учасниками воєнних дій, та її зв’язку з копінг-стратегіями. Задля досягнення мети використано психодіагностичні методики: тест життєстійкості С. Мадді та тест Д. Лазаруса. Застосовано методи статистичної обробки даних (порівняльний та кореляційний аналізи). Вибірку емпіричного дослідження склали 35 чоловіків у віці 22–55 років, які перебували в Україні й у різний спосіб були залучені до воєнних дій (сили спеціальних операцій, тероборона, волонтери тощо). Результати. Показники складових життєстійкості вибірки розподілилися таким чином: “залучення” характеризується високим рівнем у 63.50% респондентів, середнім рівнем – у 28.30%, низьким рівнем – у 8.20%, “контроль” – високий рівень – 69.20%, середній рівень – 15.30%, низький рівень – 15.50%; “прийняття ризику” – високий рівень прояву характерний лише для 14.10%, середній рівень – для 35.30%, низький рівень – для 50.60%. Домінуючими копінгами у досліджуваних виявлено “прийняття відповідальності” (М = 15.10), “самоконтроль” (М = 14.50) та “конфронтаційний копінг” (М = 10.30). Найнижчий рівень копінгу отримала “позитивна переоцінка” (М = 5.60). За результатами проведеного кореляційного аналізу з’ясовано наявність таких кореляційних зв’язків: кореляційний зв’язок між “залученням” і “плануванням вирішення проблеми” (R = .432; р ≤ .01) та “прийняттям відповідальності” (R = .451; р ≤ .01), “прийняттям ризику” і “конфронтаційним копінгом” (R = .611; р ≤ .01) та копінгом “втеча-уникнення” (R = .550; р ≤ .01). У результаті теоретико-емпіричного дослідження подано характеристику життєстійкості особистості в контексті стресостійкості та життєздатності. Установлено, що запорука формування життєстійкості – це розвиток життєздатності особистості, яка допомагає подолати кризові ситуації. Запропоновано розглядати життєстійкість як комплекс навичок, що допомагають людині не лише пережити важкі часи, а навіть зміцнити себе чи здобути нові вміння і навички. Дискусія та висновки. За результатами проведеного емпіричного дослідження виявлено домінування в респондентів таких складників життєстійкості, як контроль та залученість, а також набагато менший рівень прояву прийняття ризику. Серед домінуючих копінг-стратегій виокремлено “прийняття відповідальності”, “самоконтроль” та “конфронтаційний копінг”. Найнижчий рівень прояву спостерігається в копінг-стратегії “позитивна переоцінка”. Визначено кореляційні зв’язки копінг-стратегій та складників життєстійкості, а саме: компонент “залучення” пов’язаний із копінг-стратегіями “прийняття відповідальності” та “планування вирішення проблем”, а “прийняття ризику” – з конфронтаційним копінгом і копінгом “утеча – уникнення”. Отримані результати дають змогу розширити напрями і методи психологічної підтримки та допомоги особам з формування життєстійкості задля ефективної адаптації у кризових ситуаціях.