Особистісна детермінація довіри до себе в юнацькому віці

Анотація

Метою дослідження є визначення специфіки розвитку довіри до себе та її особистісних детермінант в юнацькому віці. Методи. Теоретичні: аналізування, порівняння, систематизація, узагальнення літературних наукових джерел і даних експериментальних досліджень; емпіричні: психодіагностичні методики: “Оцінка довіри до себе” (Зелінська, 2010); “Тест-опитувальник самоставлення” (Колесниченко та ін., 2020); “Методика дослідження самооцінки особистості” (Періг, 2017); “Мотивація успіху та уникнення невдач” (Колесниченко та ін., 2020); “Локус контролю” (Колесниченко та ін., 2020); “Тест загальної самоефективності” (Кокун та ін., 2021); математико-статистичні методи. Результати. Представлено результати емпіричного дослідження розвитку довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення розвитку когнітивного компонента довіри до себе показало, що респонденти спрямовані на самопізнання, отримання інформації про себе, схильні до вивчення свого внутрішнього світу, аналізування особистісного потенціалу. Дослідження емоційно-ціннісного компонента засвідчило прихильне ставлення юнаків до самих себе, але незадоволеність певними особистісними якостями, моделлю поведінки. У результаті вивчення поведінкового компонента було з’ясовано, що рівень самоповаги юнаків обох вікових груп відповідає середньому рівню: їм властива наявність критичного ставлення до самих себе, вони прагнуть до розвитку власного “Я”. Досліджено особистісні детермінанти довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення прояву почуття власної гідності засвідчило, що показники юнаків перевищують середній рівень, їм властиве почуття власної гідності. Результати вивчення самооцінки показали, що для досліджуваних характерне нечітке та недиференційоване уявлення про свої ідеальні та реальні якості. Дослідження інтернальності суб’єктивного контролю продемонструвало, що для більшості досліджуваних у залежності від ситуації характерно приписувати відповідальність за події в житті як власним зусиллям, так і зовнішнім чинникам. Вивчення мотиваційної тенденції юнаків дозволило констатувати, що мотиваційний полюс у досліджуваних яскраво не виражений. Результати дослідження самоефективності засвідчили контекстуальність віри юнаків в ефективність своїх дій. Висновки. Підтверджено припущення про те, що довіра до себе в юнацькому віці змістовно обумовлюється віковими новоутвореннями та піддається впливу особистісних детермінант (почуття власної гідності; адекватна самооцінка; інтернальність суб’єктивного контролю; мотивація досягнення успіху; віра у власну самоефективність).